ЮрПублікація. Як захистити юридичний ринок, або коли іноземці не практикують за кордоном

30.04.2008

Як захисти юрбізнес від іноземної експансії? Цим питанням нині задається кожен керівник провідної української ЮФ. Нездатність багатьох ЮФ конкурувати в плані зарплат і перспектив актуалізувала протекціоністські настрої на рівні усього ринку. Їх можна зрозуміти. Почалася дискусія. Оминаючи тут етичні та економічні її аспекти, окреслимо можливі шляхи захисту «нашого» ринку.

Право практикувати – лише «українським юристам». Почнемо з елементарного: на якій підставі іноземний юрист практикує в Україні? За законодавством України, юрист – це особа з вищою юросвітою, здобутою в Україні. Тому «іноземні юристи» не вважаються автоматично «українськими юристами». Припускаючи, що практикувати в Україні можуть лише українські юристи, можливий висновок: іноземні юристи без «українського статусу» практикувати не вправі. Але хто забезпечить це забезпечує? Мін’юст, прокуратура, СЮУ, АПУ, інші?

Наразі ж, практикувати іноземцям в Україні прямо не заборонено. Тому, вони твердять, дозволено. За цією логікою й неюристи в Україні надають юрпослуги.

Зазначене дозволяє стверджувати: законодавча і самоврядно-правнича неврегульованість підстав зайняття юридичною практикою в Україні стала передумовою для незахищеності українського юридичного ринку.

Іноземні юристи практикують іноземне право. Спробуйте, приїхавши, для прикладу, в ФРН практикувати самі чи в ЮФ. Якщо ви не юрист, тобто після здобуття юросвіти не склали два державні «юріспити» та не пройшли дворічної практики, то вам цього не дозволять. Те саме в США: нема допуску до «бару» (через складання іспиту, перевірки особистих і ділових якостей, складення присяги), то годі вам мріяти про лойєрство.

Цей порядок поширюється і на іноземних юристів у чужій країні, які бажають практикувати іноземне (тобто «своє») право. Маючи намір практикувати, вони теж повинні отримати ліцензію, витримавши кваліфікаційні вимоги. Практика всупереч цього порядку – правопорушення.

Тепер запитання: чому іноземні юристи або будь-який іноземець повинен мати право практики в Україні без ліцензії? Наразі, це запитання риторичне.

Іноземна ЮФ та її представництва. Іноземні юристи організовуються у ЮФ. Відкриваючи представництва за кордоном, вони зобов’язані проходити процес державної реєстрації та ліцензування. Проте в Україні зайняття юрпрактикою (індивідуально, колективно) не ліцензується, тому іноземні ЮФ легко потрапляють на ринок.

Оминаючи приклади регламентації діяльності юристів і ЮФ за кордоном, відзначимо кілька підходів. Перший – за громадянством, коли, скажімо, лише юристи – громадяни України в Україні вправі практикувати та засновувати ЮФ. Цей підхід діє у деяких азіатських країнах, історично діяв у США та Україні щодо адвокатури. Другий – за кваліфікацією; не має значення, хто ви і звідки, натомість, ваша кваліфікація, яка доводиться підготовкою (освіта, складання іспитів). Цей підхід діє у США та Німеччині. Він може вирізнятися рівнем вимогливості. Зрозуміло, що Україна «вписується» у другий підхід з «низьким», надто ліберальним рівнем вимогливості.

Отже, одним із шляхів захисту ринку може стати регламентація допуску до юридичної діяльності як українських, так й іноземних юристів. Зважаючи на нездатність самоврядної регламентації, вона може передбачатися законами про підготовку юристів або про юридичну професію, подібно до тих, які нині діють у провідних країнах світу. Регламентація водночас забезпечуватиме мінімальну компетентність юристів та стабільність правової системи.           

Публікація [посилання], зі скороченнями:

Славік Бігун. Як захистити юридичний ринок, або коли іноземці не практикують за кордоном (колонка редактора) // Юридична газета. — 2008. — № 17 (152) (6.05). — С. 3.