РСП. Закарпатська дирекція "Укрпошти" знову затягує "негайне виконання" рішення і перекладає вину на Київ
18.12.2008
Закарпатська дирекція УДППЗ «Укрпошта» в особі директора Миколи Ростова та начальника юридичного відділу Тетяни Русенко знову продемонструвала свою глибоку зневагу до рішення суду.
Нагадаю, що рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 1 липня 2008 року мого батька (Бігуна С. Ю.) поновлено на посаді й присуджено відшкодування втраченої зарплати та моральної шкоди. Оригінал тексту рішення читайте за лінком http://www.bihun.info/fileadmin/publications/2008_07_01_Rishennja.pdf
ДВС у місті Ужгороді "підіграла" дирекції, виявивши неточності в формулювання відповідача та назви посади. Це стало зрозуміло після розмови з виконавцем (заступником начальника відділу Венжега М. Р.).
Виконавець звернувся до суду першої інстанції за роз'яснення, суд надав роз'яснення, однак апеляційний суд скасував відповідну ухвалу, посилаючись на неналежну підвідомчість (Деталі - http://www.bihun.info/yurhits/yurhit/article/282/).
На втіху відповідачам так було затягнуто виконання на більше 4 місяці.
У виконавця чудом вдалося отримати обіцянку, що він подасть нову заяву на роз'яснення. Через майже 50 днів – 18 грудня 2008 року – відбулося засідання, за результатами якого суд уточнив назву посади, але відмовився уточняти назву відповідача, посилаючись на ясність формулювання рішення від 1 липня 2008 року. Втім, виконавцю (на прохання М. Венжеги засідання «відбув» О. Лукач), рішення зрозумілим так і не стало.
Складається враження, що відповідачі бажають як «перекласти» виплату витрат (бл. 25 тисяч грн.) на генеральну дирекцію "Укрпошти" і затягнути виконання до останнього. Вони сподіваються на скасування рішення в касаційному порядку.
З усіх засідань ясно ж одне й чітко: попри зрозумілість суті вимог, Закарпатська дирекція в особі відповідачів - директора Миколи Ростова та начальника юридичного відділу Тетяни Русенко - відмовилася виконувати рішення, яке підлягає негайному виконанню.
Днями в одній місцевій газеті (до Дня працівників суду) голова районного суду надрукував статтю під назвою "Суд - найбільш ефективний спосіб вирішення спорів". Свій аргумент голова пояснив тим, що кількість заяв до суду зростає.
Мені ж подумалося: а толку? І ще: який я мрійник! Попри зневіру в судовій системі та безкарності відповідачів - на основі досвіду цієї справі, я все ж не втрачаю надії й навіть Тиждень права започаткував під егідою "Повага до права через довіру до правників". Між тим, попри рішення суду, яке набуло законної сили, мій батько з кінця жовтня 2006 року залишається без роботи.
