ЮрСлава. Юристи & гроші: функціональний портрет взаємодії
19.05.2008
Гроші завжди приваблювали юристів. Але чому? Спробуємо з’ясувати це за допомогою аналізу функцій грошей – як головних, так і додаткових.
Вартісна функція. Слугуючи еквівалентом обміну, гроші обмінюються на товар. У цьому смислі дехто вважає право «товарною масою», частиною ринку: тут продаються як правові знання і вміння їх застосовувати, так і право (права) як такі. Юристи обмінюють «свою професійну вартість» на гроші. Й за гроші - за чи без сприяння юриста – охочі (намагаються) отоваритися правом, правами. За таким (контроверсійним) підходом, юристи – віртуозні торговці на цьому ринку й не випадково багатіють на гроші.
Платіжна функція. Гроші – засіб платежу, зручна форма розрахунків. Ця інструментальна функція грошей відіграє ключову роль у стосунках юриста та клієнта: юрист надає послуги, клієнт їх оплачує. Звідси і закон юрбізнесу: що більше надано послуг за велику ціну, то більше шансів збагатіти.
Обігова функція. Посередник в обігу товарів, гроші – це товар. Який люблять юристи. Невипадково один із ключових аспектів фінансового менеджменту юрбізнесу – ліквідність і готівкових обіг, а необхідний офісний атрибут – готівка в сейфі юриста. Зрештою, юристи розуміють: гроші й мають бути в обігу. Чи не так?
Накопичувальна функція. Гроші, що не в обороті, виконують функцію накопичення. Останнє переносить і примножує купівельну спроможність із нинішнього у майбутнє. Накопичення дає юристові відчуття фінансової стабільності, відтак – упевненості у майбутньому (чи не тому юрбізнесмени не революціонери - адже вони мають що втрачати?). Розуміння відносної цінності грошей (зокрема їх інфляції) спонукає юриста переводити гроші в інші цінності – матеріальні та нематеріальні.
Функція світових грошей. Виконуючи роль загального платіжного і купівельного засобу, «світові гроші» – засіб розрахунку по міжнародних балансах. Юристи були б раді доступитися до цих грошей, але задовольняються хіба що супроводом міжнародних грошових трансакцій.
Завершивши з традиційними функціями грошей, дозволимо собі виокремити й інші, менш традиційні, але не менш істотні.
Владна функція. Маючи значні кошти, юристи претендують на владний статус. Він у свою чергу сприятиме задоволенню не лише економічних, але й інших потреб юриста (політичних, і, даруйте, еротичних (адже гроші приваблюють) та інших).
«Притягувальна» функція. Гроші приваблюють. Початково – своїм виглядом (юристи люблять «великі купюри» і (думки про) «великі суми». А згодом - коли гроші асоціюються з безготівковою масою (наприклад у банках) - можливостями, на які їх можна обміняти. Зрештою, гроші стають частиною статусу юриста, за допомогою якого він може розширювати як сферу свого індивідуального впливу, так і сферу впливу свого статусу, наприклад, на політику.
Політична функція. Інвестуючи гроші в політику (політиків), юристи мають змогу впливати на вирішення найважливіших політичних питань у суспільстві. Вони знають, як працюють державні й політичні механізми (бо вони їх вибудовували, унормовували), але самі вони, радше, впливали б на такі привабливі сфери інтересів як економіка, право та ідеологія (світогляд).
Наведеного, сподіваємося, достатньо, аби довести обмеженість даного твердження. І зокрема того, що юристи опікуються виключно своїми «вузькими економічними інтересами».
Славік Бігун, головний редактор «ЮГ»
Публікація [посилання]:
Славік Бігун. Юристи & гроші: функціональний портрет взаємодії (колонка редактора) // Юридична газета. — 2008. — № 20 (154) (20.05). — С. 3.
