ЮрЦитата. М. Гонгадзе Україна: Українська демократія в небезпеці або до чого може привести „черговий медовий місяць з українським лідером” „Нинішні керівники України користуються імунітетом від судового переслідування і займаються корупційною діяльністю з тим же почу
24.11.2009
Тема: демократія в Україні / democracy in Ukraine, роль верховенства права і суду / the role of rule of law and judiciary
23 листопада 2009 року The Wall Street Journal друкує статтю Мирослави Гонгадзе з аналізом демократичних трансформацій в Україні.
Мотив статті – демократія в Україні в небезпеці, захід - як гарант демократії - повинен бути обачним і категоричнішим. Відверта стаття зі стислим аналізом на важливу тему (далі вона подається трьома мовами – українською, англійською (оригінальна) та російською).
http://novynar.com.ua/worldabus/92063
The Wall Street Journal: Україна: демократія в небезпеці
П’ять років тому помаранчеве море українців заповнило вулиці Києва. Протестуючи проти спроб адміністративної машини тодішнього президента Леоніда Кучми підтасувати результати виборів, ці люди вимагають дати їм право самим обирати керівника власної країни, пише Мирослава Ґонґадзе в The Wall Street Journal. Вони продемонстрували всьому світу своє прагнення до свободи, справедливості і демократії. Вони привели до влади нове керівництво, однак це керівництво так і не виконало більшу частину тих обіцянок, яке давало людям на замерзлому Майдані. Розчаровані і збентежені українці в січні знову прийдуть на дільниці для голосування. І зараз ті, хто мріють про свій стиль правління, можуть чисельно перевершити прихильників збереження недосконалої поки демократії. Заходу прийшов час взяти це собі на замітку.
За п'ять років, що минули, людям так і не вдалося реалізувати своє прагнення залучити політичних керівників до відповіді за свої провини і гріхи. Обіцянки домогтися справедливості, які стали універсальним заклинання помаранчевої революції, згодом так і не були виконані. Більша частина злочинів режиму Кучми залишається без покарання, а багато передбачуваних ініціаторів таких злочинів, як і раніше мають привілейований статус і користуються матеріальними благами. Деякі навіть отримали нагороди та підвищення від нової влади. Більше того, нинішні керівники України користуються імунітетом від судового переслідування і займаються корупційною діяльністю з тим же почуттям безкарності, що і їх попередники. За даними доповіді організації Transparency International за 2009 рік, рівень корупції в Україні не поступається рівню корупції в Росії, Сьєрра-Леоне і Зімбабве. І в цьому плані немає ніяких поліпшень, починаючи з 2004 року.
Ті, хто мріють про свій стиль правління, можуть чисельно перевершити прихильників збереження недосконалої поки демократії. Нездійснені реформи та широко поширена корупція дуже негативно впливають на українське суспільство. За даними останнього опитування дослідницького центру Pew, понад дві третини українців вважають, що існуючі в країні проблеми зможе вирішити тільки владний і жорсткий керівник. І навпаки: лише кожен п'ятий житель України вважає, що відповіддю на ці проблеми є демократія. Хоча розчарування в демократії і капіталізмі присутнє в більшості країн колишнього радянського блоку, Україна в цьому ряду, як і раніше займає особливе місце. Лише третина українців схвалює перехід країни від державного контролю до ринкової економіки, а також до багатопартійної демократії.
Колись Україна подавала великі надії, обіцяючи стати демократичним лідером у регіоні. Але зараз вона викликає потужний розчарування в активістів з демократичних та громадських організацій сусідніх країн. Білоруські активісти і російська опозиція не можуть більше говорити своїм послідовникам, що ефективні протести в суспільстві здатні викликати справжні зміни в їхніх країнах.
Відповідаючи на вимоги громадськості і переслідуючи власні цілі, провідні кандидати на українських виборах 2010 року обіцяють відновити вертикаль влади за образом і подобою путінської, аби відродити централізований політичний контроль.Відповідаючи на вимоги громадськості і переслідуючи власні цілі, провідні кандидати на українських виборах 2010 року обіцяють відновити вертикаль влади за образом і подобою путінської, аби відродити централізований політичний контроль. Більше того, у цих людей відсутня відкритість у процесі ухвалення рішень, і вони не дуже-то віддані справі боротьби з корупцією, особливо в близьких до них колах. Вони приховують своє справжнє багатство, публікуючи сумнівні декларації про доходи, які стали предметом численних журналістських розслідувань і викривальних статей.
День у день українським журналістам стає все важче виконувати свою роботу. Ще до початку виборчої кампанії український суд заборонив критику на адресу одного з кандидатів у президенти - нинішнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Це судове рішення було пізніше скасовано після різких протестів з боку громадських організацій. І тим не менше, в теленовинах не висвітлюється найбільш різка критика на адресу основних претендентів на президентський пост. Свобода преси, яка стала головним досягненням "помаранчевої революції", сьогодні в небезпеці. Зумівши одного разу відстояти свої права і свободи перед лицем всього світу, українці сьогодні ризикують знову їх втратити.
Черговий медовий місяць з українським лідером, подібний до того, який Захід провів з Кучмою в 2000 році і з Віктором Ющенком у 2005-му, може призвести до повного краху незміцнілої демократії в Україні. Євросоюзу та іншим демократичним країнам необхідно терміново розробити чітку, конструктивну та принципову політику щодо України. Їх заклики про проведення вільних і чесних виборів не зроблять сьогодні особливого впливу на українську владу, якщо відсутня справжня рішучість домогтися від них виконання даних обіцянок. Хто б не став наступним президентом України, за ним треба буде пильно стежити, і кандидати повинні це чітко розуміти. Черговий медовий місяць з українським лідером, подібний до того, який Захід провів з Кучмою в 2000 році і з Віктором Ющенком у 2005-му, може призвести до повного краху незміцнілої демократії в Україні.
Якщо нові лідери України виявлять небажання чи нездатність до здійснення змін в країні, і замість цього продовжать шлях до свого авторитарного минулого, єдиний вихід для Заходу полягатиме в тому, щоб звернутися до р громадянського суспільства, що розвивається, і підтримати нових лідерів, що з'являються. Це, принаймні, послужить гарантією незворотності нечисленних завоювань "помаранчевої революції". І навіть якщо сьогодні українці зіб'ються зі шляху, базові демократичні реформи, які вони цілком заслужили, стануть гарантією того, що доля країни залишиться в їхніх власних руках.
Оригінал публікації: Ukraine: A Democracy at Risk
* * *
Those longing for strong-armed rule may outnumber those who want to preserve their imperfect democracy.
By MYROSLAVA GONGADZE
Five years ago this month, an orange sea of Ukrainians flooded the streets of Kiev. Protesting the attempt of then-President Leonid Kuchmas' administrative machine to falsify election results, they demanded the right to choose their country's leader. They demonstrated to the world their desire for freedom, justice, and democracy. They brought new leadership to power but it failed to deliver most of the promises given to the people on the frozen Maidan. Disillusioned and discouraged, Ukrainians are coming to the polls once again this January. And now, those longing for strong-armed rule may well outnumber those who want to preserve their imperfect democracy. It's time for the West to take note.
Over the past five years, the people's desire to see political leaders held accountable for their wrongdoings remains unfulfilled. The promise of justice, which became the mantra of the Orange Revolution, was betrayed in its aftermath. Most of the crimes of Mr. Kuchma's regime remain unpunished, while many of their alleged instigators still enjoy privileged status and material comfort. Some even received awards or promotions from the new authorities. Moreover, Ukraine's current rulers retain immunity from prosecution and engage in corrupt activities with the same sense of impunity as their predecessors. According to a 2009 Transparency International report, Ukraine's corruption level remains on par with Russia, Sierra Leone and Zimbabwe, showing no improvement since 2004.
Unrealized reforms and widespread corruption have had a major corrosive effect on the Ukrainian public. According to the last poll by the Pew Research Center, over two-thirds of Ukrainians believe that only a leader with a strong hand can solve the country's problems. By contrast, jonly one in five Ukrainians thinks that democracy is an answer. Even though disappointment with democracy and capitalism shows in most of the countries of the former Soviet bloc, Ukraine still stands out. Only a third of Ukrainians approve of the country moving from a state-controlled to a market economy, and a change to multiparty democracy.
From a once promising democratic leader in the region, Ukraine has transformed into an example of disenchantment for the democratic and civil society activists in neighboring countries. Belarusian activists and Russian opposition can no longer show their followers that effective public protest can bring genuine changes to the country.
Responding to public demand and pursuing their own agenda, the front runners in the 2010 Ukrainian election are promising to restore Putin-style vertical power with centralized political control. Moreover, they lack transparency in decision making and possess a weak commitment to fighting corruption especially in their close circles. They hide their true personal wealth and publicize dubious income declarations that have become the target of many investigative reports.
Day-by-day it is becoming harder for Ukrainian journalists to do their job. Even before the election campaign started, a Ukrainian court barred criticism of one presidential candidate, current Prime Minister Yulia Tymoshenko The ruling was later revoked after a major outcry from civil society groups. Still, TV reports are not covering the sharpest criticism of the front runners. The main achievement of the Orange Revolution, freedom of the press, is now in danger. Having once managed to reclaim their rights and freedoms in front of the world, Ukrainians risk losing it all over again.
The EU and other democratic nations need urgently to develop a clear constructive and principled policy with regard to Ukraine. Their calls for free and fair elections today will not have much of an effect on the Ukrainian authorities without a real commitment to hold them to their word. Whoever will become the next president of Ukraine needs to be watched closely, and they should get that message now. Another honeymoon with a Ukrainian leader, if similar to the one with Mr. Kuchma in 2000 and with Victor Yushchenko in 2005, could lead to the complete collapse of Ukraine's fledgling democracy.
If the next leaders of Ukraine prove unwilling or unable to bring about change for the country, and instead continue down the path toward their authoritarian past, the only solution for the west will be to focus on the growing civil society and support new emerging leaders. This, at least, will guarantee that the few gains of the Orange Revolution will not be reversed. And even if Ukrainians lose their way today, the basic democratic reforms they have earned will ensure that their destiny will still remain in their own hands.
Ms. Gongadze is a Ukrainian journalist and human rights activist, and the widow of slain Ukrainian journalist Georgy Gongadze.
Мирослава Гонгадзе | The Wall Street Journal
* * *
Украина: демократия в опасности
Украина: демократия в опасности ("The Wall Street Journal", США)
Те, кто мечтают о жестком стиле правления, могут численно превзойти сторонников сохранения несовершенной пока демократии.
Мирослава Гонгадзе (Myroslava Gongadze)
Пять лет назад оранжевое море украинцев заполнило улицы Киева. Протестуя против попыток административной машины тогдашнего президента Леонида Кучмы подтасовать результаты выборов, эти люди потребовали дать им право самим выбирать руководителя собственной страны. Они продемонстрировали всему миру свое стремление к свободе, справедливости и демократии. Они привели к власти новое руководство, однако это руководство так и не выполнило большую часть тех обещаний, которое давало людям на замерзшем Майдане. Разочарованные и обескураженные украинцы в январе снова придут на участки для голосования. И сейчас те, кто мечтают о жестком стиле правления, могут численно превзойти сторонников сохранения несовершенной пока демократии. Западу пришло время взять это себе на заметку.
За прошедшие пять лет людям так и не удалось реализовать свое стремление привлечь политических руководителей к ответу за свои проступки и прегрешения. Обещания добиться справедливости, которые стали универсальным заклинанием "оранжевой революции", впоследствии так и не были выполнены. Большая часть преступлений режима Кучмы остается без наказания, а многие предполагаемые инициаторы таких преступлений по-прежнему обладают привилегированным статусом и пользуются материальными благами. Некоторые даже получили награды и повышение от новых властей. Более того, нынешние руководители Украины пользуются иммунитетом от судебного преследования и занимаются коррупционной деятельностью с тем же чувством безнаказанности, что и их предшественники. По данным доклада организации Transparency International за 2009 год, уровень коррупции на Украине не уступает уровню коррупции в России, Сьерра-Леоне и Зимбабве. И в этом плане нет никаких улучшений, начиная с 2004 года.
Неосуществленные реформы и широко распространенная коррупция оказывают мощное разлагающее воздействие на украинское общество. По данным последнего опроса исследовательского центра Pew, более двух третей украинцев считает, что существующие в стране проблемы сможет решить только властный и жесткий руководитель. И наоборот: лишь каждый пятый житель Украины полагает, что ответом на эти проблемы является демократия. Хотя разочарование в демократии и капитализме присутствует в большинстве стран бывшего советского блока, Украина в этом ряду по-прежнему занимает особое место. Лишь треть украинцев одобряет переход страны от государственного контроля к рыночной экономике, а также к многопартийной демократии.
Когда-то Украина подавала большие надежды, обещая стать демократическим лидером в регионе. Но сейчас она вызывает мощное разочарование у активистов из демократических и общественных организаций соседних стран. Белорусские активисты и российская оппозиция не могут больше говорить своим последователям, что эффективные протесты в обществе способны вызвать подлинные изменения в их странах.
Отвечая на требования общественности и преследуя собственные цели, ведущие кандидаты на украинских выборах 2010 года обещают восстановить вертикаль власти по образу и подобию путинской, возродив централизованный политический контроль. Более того, у этих людей отсутствует открытость в процессе принятия решений, и они не очень-то привержены делу борьбы с коррупцией, особенно в близких к ним кругах. Они скрывают свое истинное богатство, публикуя сомнительные декларации о доходах, которые стали предметом многочисленных журналистских расследований и разоблачительных статей.
Изо дня в день украинским журналистам становится все труднее делать свою работу. Еще до начала избирательной кампании украинский суд запретил критику в адрес одного из кандидатов в президенты - нынешнего премьер-министра Юлии Тимошенко. Это судебное решение было позднее отменено после резких протестов со стороны общественных организаций. И тем не менее, в теленовостях не освещается самая резкая критика в адрес основных претендентов на президентский пост. Свобода прессы, ставшая главным достижением "оранжевой революции", сегодня в опасности. Сумев однажды отстоять свои права и свободы перед лицом всего мира, украинцы сегодня рискуют снова их утратить.
Евросоюзу и другим демократическим странам необходимо срочно разработать четкую, конструктивную и принципиальную политику в отношении Украины. Их призывы о проведении свободных и честных выборов не окажут сегодня особого воздействия на украинские власти, если отсутствует подлинная решимость добиться от них выполнения данных обещаний. Кто бы ни стал следующим президентом Украины, за ним надо будет пристально следить, и кандидаты должны это четко понимать. Очередной медовый месяц с украинским лидером, подобный тому, что Запад провел с Кучмой в 2000 году и с Виктором Ющенко в 2005-м, может привести к полному краху неокрепшей демократии на Украине.
Если новые лидеры Украины проявят нежелание или неспособность к осуществлению перемен в стране, и вместо этого продолжат путь к своему авторитарному прошлому, единственный выход для Запада будет заключаться в том, чтобы обратиться к развивающемуся гражданскому обществу и поддержать появляющихся новых лидеров. Это, по крайней мере, послужит гарантией необратимости немногочисленных завоеваний "оранжевой революции". И даже если сегодня украинцы собьются с пути, базовые демократические реформы, которые они полностью заслужили, станут гарантией того, что судьба страны останется в их собственных руках.
Мирослава Гонгадзе - украинская журналистка и активистка-правозащитница. Она вдова убитого украинского журналиста Георгия Гонгадзе.
Оригинал публикации: Ukraine: A Democracy at Risk
Опубликовано: 23/11/2009 09:35
