ЮрПодія. Юристів-хабарників в Україні таки довічно не ув’язнять, майно - не конфіскують. Закон „поховали”
17.11.2009
Тема: корупція і хабарництво в Україні / corruption and bribery in Ukraine
Парламент „поховав” сенсаційний закон, який посилював покарання, у тому числі для суддів, прокурорів, слідчих – встановлював довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.
Офіційна причина – „Верховна Рада не змогла вето Президента України і тому виявився відхиленим закон” "Про внесення змін до деяких законів України (щодо протидії хабарництву)".
Нагадаю, що проти прийняття цього закону також виступали окремі судді, а також депутати БЮТ. Останні вважали цю законодавчу ініціативу „хибною”. Нижче подається їхнє обґрунтування у формі пояснювальної записки - з позицій юридичної науки і практики заперечується принцип доцільності, який ми мав домінувати в політиці. Ще одне свідчення того, як юристи уміють розставляти потрібні їм акценти.
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до Постанови Верховної Ради України «Про скасування рішення Верховної Ради України про прийняття за основу проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України (щодо протидії хабарництву)»
Беззаперечно підтримуючи намагання законодавчим шляхом посилити боротьбу з хабарництвом, разом з тим вважаємо, що запропонований автором проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України (щодо протидії хабарництву)» підхід є хибним.
Пропоноване різке посилення кримінальної відповідальності за одержання хабара в особливо великому розмірі є не виправданим і не сприятиме підвищенню ефективності боротьби з цим негативним суспільним явищем.
Згідно фундаментальних положень юридичної науки, головним засобом боротьби з злочинністю є не посилення відповідальності за окремі злочини, а забезпечення невідворотності покарання, тобто, за великим рахунком, удосконалення роботи правоохоронних органів по виявленню та притягнення до відповідальності злочинців. Тому, саме в цьому напрямку необхідно концентрувати зусилля задля боротьби з хабарництвом.
Наразі, отримання хабара в особливо великому розмірі карається позбавленням волі на строк від 8 до 12 років, що є досить суворим покаранням і таким, що відповідає суспільній небезпеці цього злочину. Подальше збільшення покарання за ці діяння, запропоноване у проекті, ставить одержання хабара на один щабель з таким злочином, як умисне вбивство, а для деяких випадків передбачається навіть більш суворе покарання, аніж за умисне вбивство, вчинене за обтяжуючих обставин, що є невиправданим.
Очевидно, що запропоновані законодавчі зміни не сприятимуть досягненню мети законопроекту – ефективній протидії хабарництву.
Встановлення в частинах 5 та 6 ст. 368 КК безальтернативних санкцій за вчинення злочину взагалі суперечить основоположним принципам кримінального права, зокрема принципу індивідуалізації покарання. При запровадженні запропонованих законодавчих змін, вони будуть прямо суперечити вимогам ст. 65 КК, а суд, при призначенні покарання, не зможе врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, оскільки не матиме альтернативи призначення покарання.
Крім того, це суперечить ст.61 Конституції України, згідно з якою юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, та Рішенню Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 р., згідно з яким «суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених; …загальні засади призначення покарання не містять винятків щодо неврахування ступеня тяжкості; керуючись загальними засадами призначення покарання, суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання; згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи». Закріплені зазначені положення і в міжнародних договорах, обов’язковість на виконання яких надана Верховною Радою України.
Слід зауважити, що жодна стаття чинного КК України не містить безальтернативної санкції, оскільки це абсолютно не відповідає сучасній правовій науці.
Пропозиція встановити для окремої категорії службових осіб (суддів, прокурорів та слідчих) посилене кримінальне покарання у виді довічного позбавлення волі є необґрунтованою.
Немає жодних підстав вважати, що одержання хабара суддею, прокурором чи слідчим, є більш небезпечним, аніж його одержання, наприклад, міністром, головою обласної державної адміністрації, народним депутатом України чи начальником центрального органу виконавчої влади. Злочини вчинені всіма зазначеними суб’єктами є однаково суспільно небезпечними.
Крім того, одержання хабара даною категорією осіб завжди пов’язане з їх професійною діяльністю, і тому такі злочинні діяння зазвичай утворюють сукупність злочинів, відповідальність за вчинення яких вже передбачена чинним КК (ст. 368 та 371 КК, або ст. 368 та 375 КК), а відповідно до цього, і покарання буде призначатися за сукупністю злочинів (ст. 70 КК) та буде суворішим, ніж за вчинення одного злочину. Тим самим прийняття запропонованих положень призведе до небажаної конкуренції норм КК.
Також, у запропонованому доповненні новими положеннями переліку обставин, що обтяжують покарання, немає необхідності, оскільки чинний Кримінальний кодекс вже містить вказівки на такі обставини вчинення злочину шляхом закріплення їх як конструктивних або кваліфікуючих ознак в окремих складах злочинів Особливої частини КК. Крім того, запропоновані зміни в рамках підсилення протидії хабарництва є нелогічними, оскільки хабарництво вчиняється виключно з корисливих мотивів і у зв’язку з виконанням особою службових обов’язків. Тобто абсолютно всі особи, що вчинили злочин даної категорії, будуть автоматично підпадати під дію обставин, що обтяжують їх відповідальність. Такий підхід є нелогічним, оскільки такі ознаки фактично є частинами диспозиції статті 368 КК.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що проект Закону України ««Про внесення змін до деяких законів України (щодо протидії хабарництву)» має бути знятий з розгляду.
Народний депутат України Олійник С.В.
Народний депутат України Пилипенко В.П.
