РСП. "Справа Ґонґадзе". Мирослава Ґонґадзе: «Якби я пішла на мирову…»
03.09.2008
Пані Мирославо, які висновки Ви зробили для себе зі вступом у законну силу вироку від 15 березня 2008 року?
Для мене вирок суду у справі вбивства Георгія важливий доказ того, що навіть у найбільш складних і можливо безнадійних справах можна добитись результату, якщо мати для цього волю і не складати рук. Пошук і покарання винних у вбивстві Ґії було і є для мене важливою частиною мого життя і я дуже рада що знайшла на цьому шляху однодумців, професіоналів, для яких ця справа стала такою ж важливою, як для мене. Вирок щодо виконавців злочину для мене є етапом на шляху покарання усіх причетних до цього злочину. Вирок чітко фіксує факт, що за часів президентства Леоніда Кучми підрозділи правоохоронних органів використовували для залякування і навіть вбивства невигідних.
Ви збираєтеся позиватися лише до МВС чи й інших державних органів? Чи не думаєте Ви, що цей позов надалі буде на руку тим, хто бажає політизації справи, тим, хто хоче загострити протистояння СБУ і МВС в Україні?
Я маю намір позиватись до державних органів, причетних до скоєння та покривання цього злочину і мене у цій справі цікавить відповідальність винних, і ніяк не політика. Подальші мої дії буде визначати процес подальшого розслідування справи.
Чи переконані ви на 100%, що вбивцями є засуджені й що «таращанське тіло» є тілом Ґії?
Вивчивши матеріали справи та допитавши підсудних під час судових засідань, я на сто відсотків переконана, що покарані саме вбивці Георгія і тіло знайдене у Таращі є тілом мого чоловіка.
Шодо «Справи Ґонґадзе до України» в ЄСПЛ. Свого часу Кабмін вирішив за доцільне йти на «дружнє врегулювання» (розпорядження КМУ вiд 31.05.2005 № 169-р «Про дружнє врегулювання у справі в Європейському Суді з прав людини» визнано доцільним). Ви не пішли на «мирову»!? Чому?
Моя відмова була зумовлена низкою причин. По-перше, український уряд повівся некоректно, заявивши про можливість мирного врегулювання через медіа. Правила ЄСПЛ передбачають, що подібні переговори ведуться за посередництва суду і ніяк не на пряму. По-друге, у процесі дискусій моєю умовою можливого мирного врегулювання було зобов’язання уряду покарати замовників та виконавців злочину, уряд таку вимогу відмовився фіксувати. І третє – якби я пішла на мирне врегулювання, то ми б не отримали рішення суду, яке сьогодні вже стало прецедентом, а я б втратила можливість ще раз позиватись до України у цій справі.
Як би розслідувалася справа, подібна до «справи Гонгадзе», за кордоном?
Думаю, що у будь-якій державі таку справу розслідувати було б не просто. Але за наявності такої кількості доказів, як у справі вбивства Георгія правосуддя можна було б добитись набагато раніше, і відношення до потерпілих не було б таким брутальним, яким воно є в Україні.
Як ви стали юристом? Кажуть, до «юридичного» ви вчилися в юридичному технікумі?
До вступу в Університет, щоб здобути два роки необхідної тоді практики, я закінчила Чернівецький кооперативний технікум за спеціальністю «Правознавство». Червоний диплом технікуму дав мені можливість без особливих зусиль навчатися у Львівському державному університеті і отримати диплом зі спеціалізацією «цивільне право».
Ви не плануєте займатися юридичною практикою?
Після декількох років юридичної практики доля мене занесла в журналістику. Поки що мені подобається справа, якою займаюсь. Навряд чи я повернусь до юридичної практики, але до міжнародного права або державного управління, можливо.
Спілкувався Славік Бігун
Опубліковано:
Бігун Славік. Справа Ґонґадзе (2000-2008): юридичний огляд // Юридична газета. – 2008. – № 34. – 02.09. – С. 14. [ Завантажити ]
